Казка — це літературний жанр, який найбільш полюбляють діти. Бюлер спеціально вивчала роль казки в розвитку дитини. На її думку, герої казок прості й типові, вони позбавлені будь-якої індивідуальності. Часто вони навіть не мають імен. їхня характеристика вичерпується двома-трьома якостями, зрозумілими дитячому сприйняттю. Але ці характеристики доводяться до абсолютного ступеня: небувала доброта, хоробрість, спритність. При цьому герої казок роблять все те, що й звичайні поди: їдять, п’ють, працюють, одружуються тощо. Усе це сприяє кращому розумінню казки дитиною.
У маленьких дітей розуміння є тоді, коли вони можуть опиратися на враження, а не тільки на словесний опис. Тому перші дитячі книжки повинні бути книжками з картинками, і картинки є основним підґрунтям на час простежування дії. Пізніше таке простежування стає менш необхідним. Тепер основні дії повинні відображатися у словесній формі, але у тому вигляді й у тій послідовності, у якій вони відбуваються реально. У старшому дошкільному віці можливий узагальнений опис подій.
Яким саме чином казка впливає на розвиток дитини?
Видатний психоаналітик, дитячий психолог і психіатр Бруно Бетельхем написав чудову книгу «Користь і значення чарівної казки», де узагальнив свій досвід використання казки для психотерапевтичного впливу на дитину. Його книга пояснює, чому казки мають такий великий і позитивний вплив на розвиток дитини. Автор вважав, що основна причина порушень у розвитку психіки дитини — втрата сенсу життя. Для того щоб знайти цей сенс, дитина повинна вийти за вузькі межі зосередженості на самій собі й повірити у те, що вона зробить значний внесок у навколишній світ, якщо не зараз, то, принаймні, у майбутньому. Почуття задоволеності тим, що дитина робить, дуже важливе для неї. Для того щоб знайти це почуття, потрібна допомога дорослого. Немає нічого важливішого для дитини, ніж той імпульс, що дають їй вихователі й батьки, знайомлячи з культурною спадщиною людства.
З іншого боку, культурна спадщина людства знаходить своє відбиття в казці, і через казку вона повідомляється дитині. Особливо важлива саме народна казка, тому що вона передається з вуст до уст, з покоління в покоління. Вона зазнає змін, внесених великою кількістю людей, що переказують її. Це зміни, які людина вважає для себе найважливішими. Над народною казкою, працює мільйони людей, відкидаючи неважливі деталі, додаючи важливі. Це робить казку дійсно квінтесенцією людської мудрості, досвіду, результатом роботи людської свідомості й підсвідомості. Саме тому в казках відображені усвідомлювані іі неусвідомлювані проблеми людини упродовж всього її життя, а також показаний процес розв’язання цих проблем.
Внутрішній світ дошкільнят сповнений суперечностей. Основну з них можна окреслити двома словами: «хочу»і «можу». «Можу» не встигає за «Хочу»і, так би мовити, весь час прагне його наздогнати. В такий спосіб відбувається процес розвитку маленької особистості.
Мала дитина прагне до пізнання навколишнього світу. Водночас вона ще не здатна утримувати довільну увагу й сприймати складну навчальну інформацію. Для навчання малюка потрібні специфічні засоби, які відповідають його віковим психологічним особливостям . Одним із таких засобів є казка. Народні казки у дошкільній педагогіці використовуються здебільшого як засіб морального виховання дитини, авторські – як засіб виховання і навчання. З багатющої скарбниці чарівного світу казки кожного педагога має змогу черпати перли добра і мудрості. Щоб розповісти дитині казку,не треба створювати ніяких специфічних умов. Це можна зробити під час ранкової подорожі з дому до дитячого садка, під час спільної побутової діяльності дорослого і дитини, екскурсій на природу, у затишні вечірні години.
Якщо в основу оповіді покласти науковий факт, невеликий за обсягом, з доступною для певного віку навчальною інформацією й надати їй динамічного «чарівного» звучання, то можна сподіватися, що дитина зрозуміє і надовго запам’ятає цей матеріал. Після прослуховування казки доцільно поставити дитині кілька запитань за змістом або разом поміркувати над почутим, щоб потім за ними переказати казку іншій дитині чи дорослим.
Мова казки доступна дитині. Казка проста і водночас загадкова: «У деякім царстві, у деякій державі…» або: «У ті далекі часи, коли і партій вміли розмовляти…» – і дитина вже залишає реальний світ і подорожує серед своїх фантазій, що стимулюються казкою. Казка сприяє розвиткові уяви, а це необхідно для розв’язання дитиною її власних проблем.
Стиль казки також зрозумілий дитині. Дитина ще не вміє мислити логічно, а казка ніколи не обтяжує дитину якимись логічними міркуваннями. Дитина не любить наставлянь, а казка не вчить її прямо. Казка пропонує дитині образи, якими вона насолоджується, непомітно для себе засвоюючи життєво важливу інформацію.
Казка ставить і допомагає розв’язати моральні проблеми. У ній всі герої мають чітку моральну орієнтацію. Вони або цілком добрі, або цілком погані. Це дуже важливо для визначення симпатій дитини, для розмежування добра й зла, для впорядкування її власних складних і амбівалентних почуттів. Дитина ототожнює себе з позитивним героєм.. Казка дуже близька дитині емоційно, за світосприйняттям, тому що для дитини ближчий світ тварин, ніж світ дорослих.
Якщо порівняти казку з фантазією, то на користь казки можна сказати, що вона має послідовну структуру з певним сюжетом, який розвивається в напрямі щасливого кінця. Порівняно з фантазією казка має ще одну перевагу — у ній усі бажання, навіть найганебніші, можна виявити і про них можна говорити, їх можна обговорювати з батьками. Фантазії дитина відкрито висловлювати боїться.
Крім того, внутрішнє інтелектуальне життя можливе тільки тоді, коли його зміст пройшов крізь співпереживання іншої особи або іншого персонажа. Будь-яка казка — це оповідання про стосунки між людьми, казка вводить у коло таких стосунків, яких дитина в реальному житті може не помічати. Дійсно: того, чим ми захоплені, ми не помічаємо. Для того щоб подивитися на ситуацію збоку, треба вийти із неї.
Роль казки дивна й багатогранна. Приміром, із допомогою казки можна дізнатися про емоційний стан дитини й навіть скоригувати цей стан. Для цього потрібно розповісти дитині казку, персонажеві якої доводиться робити вибір, і попросити дитину закінчити цю розповідь самостійно.
Сьогодні все більшої популярності серед методів практичної психології набуває арттерапія (хоча цілюща сила мистецтва відома здавна).
У казках відображаються усі аспекти людського життя: проектуються моделі стосунків, визначаються цінності та ідеали, що сприяють формуванню духовно здорової, компетентної особистості. А обов’язковий «щасливий кінець» казки стає основним засобом цього виду арттерапії, що допомагає дітям позбутися страхів і комплексів.
Казка є одним із інструментів вихователя, психолога, батьків, за допомогою якого вони можуть спілкуватися з дітьми їхньою мовою. Найперше це потрібно дорослим, оскільки в цьому дуеті «двомовною» є дитина, а дорослий, який уже давно «пішов з дитинства», забуває його мову.
Важко уявити, як могла б казка так зберегтися й продовжувати існувати в теперішній культурі, відмінній від тієї, у якій вона виникла, коли б не була наповнена якимось первісним змістом. Адже і у нас, і в давніх народів різне все: мова, звичаї, суспільство, а спільне – тільки будова психіки.
От саме на психіку окремо взятої людини має вплив вічно молода казка. З погляду психології до неї можна підходити по різному.
Важливою рисою казки є те, що під час роботи з нею відбувається психологічна трансформація. Хтось маленький,невпевнений на початку, наприкінці перетворюється на сильного, значущого, самодостатнього. Це можна назвати історією подорослішання.
З певністю можна сказати, що дитину казка тягне вперед, а дорослого завертає назад, у дитинство…Так і в’ється казка тієї ниточкою, що зшиває розірвані краї між нами і нашим дитинством.