Найважливішим психічним новоутворення раннього віку є мовлення і наочно –дієве мислення. Свідчення від переходу від періоду дитинства до періоду раннього дитинства є розуміння призначення і спосіб використання предмета або речей. Засвоєння предметних дій відбувається трьома етапами.

1)У результаті безпосереднього навчання або наслідування дій дорослого встановлюється зв’язок між предметом та його призначення.

2)Засвоєння функціональної ролі предмета,використання його суто за призначенням.

3)На базі знань про призначення предмета відбувається його використання для інших цілей.

Для того щоб предметна (наочна) діяльність носила розвивальний характер,необхідно освоєння дитиною різноманітних дій з одним і тим самим предметом. Тому предметно-розвивальне середовище,що оточує дитину,не повинно перевантажуватися великою кількістю іграшок.

Успішне оволодіння предметної діяльності є підставою для розвитку ігрової продуктивної(малювання, ліплення,конструювання)діяльність.

У цей період життя у  дитини  відбувається інтенсивне формування активного мовлення, яке здійснюється в процесі спільної з дорослим діяльність. Тому дуже важливо стимулювати в дитини не тільки розуміння мови дорослого,але й заохочувати її до активного мовлення та висловлювання своїх бажань.

Розвиток  сприйняття відбувається на базі зовні орієнтованої дії(за формою, розміром,кольором)під час безпосереднього зіставлення і порівняння предметів. Завдання дорослого –правильно називати ознаки предмета та дії з ним. Для дітей такого віку найкориснішими є самонавчання (аутодидактичні) іграшки:мотрійки,укладки,піраміди. Дитину необхідно знайомити з колірним спектром,еталонами форми(основні геометричні фігури).Малюк у віці двох-трьох років  здатний розрізняти:

• П’ять форм(коло,квадрат,трикутник,прямокутник,овал);
• Вісім кольорів(червоний, жовтий, синій, зелений, білий, чорний, фіолетовий, оранжевий).

Основний спосіб пізнання дитини навколишньому світі – метод проб і помилок,тому діти дуже люблять розбирати іграшки. Найважливішою здатністю,яка формується до трьох років,стає здатність дитини ставити яку – не будь мету в іграх і поведінці.

Впізнати і запам’ятати вона може тільки те,що їй сподобалося або просто запам’яталося само собою.

У цьому віці діти дуже сприйнятливі до емоційного стану оточуючих. Вони дуже схильні до так званого»ефекту зараження»:якщо одна дитина почне весело скакати по групі,то поряд із нею будуть,як мінімум,ще три»конячки». Активний прояв негативних та позитивних емоцій залежить від фізичного комфорту або відсутність.

Одними з умов упевненості і спокою дитини є систематичність,ритмічність і повторюваність її життя,тобто чітке дотримання режиму.

Основними рисами дитини двох – трьох років є відвертість,чесність і щирість. Вона просто не вміє приховувати свої симпатій або антипатії до когось або чогось. Почуття дитини нестійкі та суперечливі,а настрій схильний до частих змін.